У лабіринті мовчання (2014) дивитися онлайн

"Освенцимські процеси", - під такою назвою увійшли в німецьку історію суди над охоронцями, наглядачами та іншим персоналом концтабору Освенцим (від ад'ютанта до табірного аптекаря), які проходили у Франкфурті-на-Майні. Їх було в Німеччині кілька. Головні - три: в 1963-65 роках, 1965-66 роках і 1967-68 роках. Крім того, ще три процеси пройшли в 1970-х роках. На них судили тих злочинців, провину яких вдалося довести лише пізніше і тих, хто в 1960-ті роки переховувався від правосуддя. Всього було засуджено майже три десятки людей, багато з них засуджені до довічного ув'язнення.

Дуже важливу роль в організації цих судових процесів зіграв прокурор Фріц Бауер (Fritz Bauer), який сам побував у нацистські часи в концтаборі. Але чому процеси над катами Освенціма почалися так пізно? На це питання відповідає фільм "Лабіринт мовчання", який недавно вийшов на екрани. Для багатьох сьогоднішніх німців він може стати першою настільки докладною розповіддю про стан німецького товариства в післявоєнну епоху.Створення фільму стало "справою честі" режисера та співавтора сценарію Джуліо Ричарелли (Giulio Ricciarelli). 49-річний Ричареллі народився в Мілані, але виріс і живе в Німеччині. "Коли я вчився в школі в Мюнхені, ми детально проходили на уроках історії злочини нацизму, відвідували меморіали в колишніх концентраційних таборах, - розповідає він. - У мене було враження, що в Німеччині дуже глибоко й відверто осмислена ця тема. Я був вражений, коли почув, що до початку 1950-х років багато німці не знали навіть слова Освенцим".

Стрічка Джуліо Ричареллі – художня, вигадка і те що відбувається насправді змішано тут на благо не лише історико-просвітницького, але і кінематографічного результату. Правда, деякі з сцен і діалогів здаються занадто дидактичними. "Ви що, хочете, щоб кожна молода людина в Німеччині питала себе, чи не був його батько убивцею?" - кидає молодому прокурору один із "вчорашніх". "Так. Саме цього я і хочу", - переконано відповідає молодий юрист...

Головну мету фільму можна сформулювати словами Фріца Бауера: "Я хочу, щоб німці відкрили очі". І можливо, художня стрічка буде сприяти цій меті в більшій мірі, ніж фундаментальні дослідження, книги і навіть прекрасний документальний фільм "Фріц Бауер: смерть в розстрочку", що вийшов на екрани в 2010 році, але не викликав у Німеччині особливого резонансу.